Не допустити пожеж – що це означає для працівників лісової охорони

Коли цієї весни ситуація з пожежами стала масштабною і непростою, у пожежників перекваліфікувалися практично всі працівників лісгоспів. Так було і в ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс». Ми продовжуємо серію публікаці із хештегом #ЗахищаємоТаВідновлюємо. Головний лісничий підприємства Аркадій Гордійчук розповідає:

– Від того часу, як мене призначили на посаду головного лісничого, минуло майже три роки. До цього працював лісничим Полицівського лісництва. Тож об’їхав, обійшов усі ліси, знаю все про їх деревостани, рослинний світ, диких мешканців. Особливість наших лісів у тому, що вони знаходяться на території усього району, безпосередньо межують з селами та людськими земельними наділами. Тож тільки починається весна або приходить осінь, доводиться готуватися до того, що люди палитимуть чи торішню траву, чи стерню. При доброму вітрі вогонь миттєво перекидається на сусідні ділянки, йде в болота, до річок в очерети, підходить до лісів. Скільки не роз’яснюємо людям про шкоду таких підпалів, однак завжди знаходиться такий, хто підносить сірника до сухостою. Упіймаємо, відповідь одна: «Моє поле. Що хочу, те й роблю. Ви тут мені не указ…» Інший, як вже вогонь вийде з-під контролю і почне гуляти по торфовиськах, заперечує свою причетність до цього.

А нам, незважаючи на все, потрібно вберегти ліс від пожеж. Від таких ось безгосподарників чи й нищителів природи. Бо ж вогонь не питає, чиє поле, чи болото, чи ліс. Все палить. От, буває, люди нам докоряють, що ми під час головного користування ріжемо ліс, де родить чорниця. Ми ж навіть при лісорубних роботах намагаємось максимально зберегти ягідники. А ось коли хтось запалить болото чи придорожню суху траву і вогонь зайде у ліс, попалить ці ж ягідники, ніхто з людей такому палію не докорить. Лишається з року в рік роз’яснювати людям, що пожежі – найбільший ворог лісу, відтак і їх чисто людських меркантильних інтересів. І звісно кожен рік завчасно готуємось до боротьби з пожежами. Клімат тепер міняється, не тільки літо стало жаркішим, а й весни та осінь. Добре, як підуть дощі, пройдуть зливи, а то буває, що й пожежні водойми висихають. Не так просто й води дістати на випадок вогняної стихії. Щороку оборюємо наші ліси від доріг, господарських наділів, ходимо з плугами, дискуємо, одних мінсмуг у нас –більше сотні кілометрів. Особливо складно було цієї весни. Запам’яталася цьогорічна пожежа на річці Стохід. Хтось запалив очерети… Раз загасили, другий… Трактор вже постійно чергує. Кидаємо все і біжимо туди. Сьогодні підпалять, гасимо, завтра знову палять. А біля Стоходу очерет не так і просто загасити… У черговий раз вітер кинув це пожарисько на наш ліс… Вогонь кількома клинами проник у 6 і 39 квартали Боровненського лісництва. Ми були вже на сторожі, вся лісова охорона за першим покликом виїхала рятувати ліс. Були і трактор, і пожежна.  Прийшло на поміч і місцеве населення. Приїхали пожежні автомобілі Гуто-Боровенської ОТГ і Велико-Обзирської сільської ради. Ситуація ускладнювалася через сильний вітер, а тут ще й загорівся торф. Цілу ніч ми гасили вогонь. Лиш над ранок залили, приборкали пожежу. Ліс врятували, а от чорничників попалило чимало. Щоб їм відновитися, потрібні десятиліття…

А почалося ж з чийогось одного сірника… Шкода природи, а ще більше тих людей, яких життя нічого не вчить.

Разом зі своїми працівниками потрапив і на Житомирщину, де цієї весни згоріло тисячі гектарів лісу. Стиглий ліс… У вогні – сотні, тисячі гектарів… Тож наше спільне багатство. Якби ним розпорядитися, як слід, були б кошти й на боротьбу з коронавірусом, і на пенсії, і на підтримку громад… А хтось же запалив… Згоріли цілі села, все живе, чорничники, з яких жило місцеве населення. Лише завдяки мужності і самовідданості наших людей, лісової охорони з різних областей, підрозділів ДСНС України, пожежу вдалося загасити. Страху не було. Усі діяли професійно і злагоджено. Всі наші працівники віднеслися відповідально.

  • Серед них – помічник лісничого Бузаківського лісництва Михайло Вячеславович Кузьмич, інженер охорони і захисту лісу Олександр  Ростиславович Андрусь, інженер з реалізації Сергій Іванович Мартинюк, інженер по лісозаготівлі Олександр Іванович Веремейчик, майстер лісу Тоболівського лісництва Максим Васильович Копець, інженер лісових культур Олександр Сергійович Данилевич, лісничий Сошичненського лісництва Борис Васильович Назаревич,помічник лісничого Кримнівського лісництва Ярослав Вікторович Питель, водій пожежного автомобіля Олександр Федорович Цюрик і його помічник Анатолій Серафимович Савчук…

Так, ми цей Великдень не святкували у колі рідних та близьких, але завдяки усім нам Світле Христове воскресіння могли відзначити усі православні України. Шкода, звичайно, тих житомирян, що лишилися без домівок, шкода усього живого, бо вогонь нічого й нікого не щадив. Та його вдалося приборкати, зупинити. Якби ми не загасили цієї пожежі, збитки були б набагато більшими.

  • Нещодавно з тривогою дивився по телебаченню, як вогняна стихія розгулялася на Луганщині. Причина та ж сама, що скрізь: людська недбалість чи й чийсь лихий умисел.

Я переконаний, що про ліси маємо дбати усі разом – лісівники, Президент, Уряд, Верховна Рада, представники місцевої влади, громадськість, усі люди. Ми всі зобов’язані.

Пресслужба Волинського ОУЛМГ

Показати більше

Схожі статті