Олександр Грицай: «Як і всі колективи, ми відчули подвійну відповідальність»

Директор ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» відверто розповів про контакти, конфлікти та пошуки компромісів.

Державні лісогосподарські підприємства Волинського ОУЛМГ, незважаючи на обмежувальні карантинні заходи, боротьбу з пандемію, одні з таких в Україні, що не могли дозволити собі повністю припинити роботу. У цей період на Волині тривала лісокультурна кампанія, головною умовою успішності якої є вчасність, лісові культури минулих років потребували догляду, лісовим масивам необхідна постійна охорона від пожеж, засмічення, браконьєрcтва…

При цьому лісівники традиційно ще й опікуються рекреаційними пунктами, створюють нові зони відпочинку, підтримують місцеві громади.

Одне з таких лісогосподарств очолює досвідчений лісівник, ветеран АТО (ООС) Олександр Грицай. З ним наша розмова.

– Олександре Анатолійовичу, як працюється лісівникам вашого підприємства у цей досить непростий час? Що довелося змінити? Чи важко адаптовувалися?

– Фактично ми, як і всі колективи, відчули подвійну відповідальність: і планові завдання потрібно виконувати, і водночас дбати про здоров’я своїх працівників. Крім того, на нас лягла відповідальність за безпеку людей, які хочуть провести час у лісі, в тому числі – й на рекреаційних пунктах. Тож попри дезінфекції приміщень лісгоспу, такі ж профілактичні заходи проводили і там. Додався ще складний пожежонебезпечний період. І ми тривалий час фактично були зосереджені на гасінні пожеж в екосистемах. Традиційно тримаємо зв’язок із громадами, вони також у багатьох питаннях потребують нашої підтримки.

Так, непросто. В принципі, нам до такого не звикати.

– Ви очолюєте державне підприємство, діяльність якого строго регламентована Законом, і в той же час говорите про підтримку місцевого самоврядування. Наскільки важлива і взаємна ця співпраця?

– Лісові угіддя ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» простягаються чи не на всю територію району і, як правило, знаходяться поблизу населених пунктів. Це так звані колишні колгоспні ліси, передані свого часу державі. Тож логічно, що люди приділяють лісу значну увагу, розповідаючи, що колись його створювали їхні батьки та діди. Тому фактично кожна рубка сприймається болісно. Доводилося і доводиться виїжджати на місця, вести роз’яснювальну роботу, робити кроки одне одному назустріч. Без діалогу ніяк.

– Чи сприяє це виконанню державних завдань?

– Управління державними лісами на місцях делеговано державним лісогосподарським підприємствам Волинського ОУЛМГ. Наші працівники – в основному місцеві жителі. Вони не тільки добре знають ліси, а й обізнані з проблемами своїх громад, навчальних закладів, справами релігійних общин. Саме лісівники провадять повсякденний моніторинг громадської думки щодо стану лісів, їх охорони та захисту від браконьєрів, господарської діяльності.

Варто зазначити, що люди з розумінням ставляться до роботи лісівників, допомагають садити, доглядати і охороняти ліс. При цьому через свою любов до лісу дуже боляче реагують на лісосічні роботи. Фактор недовіри підсилився у цих взаєминах у зв’язку із масовим всиханням насаджень сосни. Людям доводиться роз’яснювати, що ліс – державний ресурс і його найцінніший сортимент через банальне зволікання може бути втраченим. З депутатами сільських і селищних рад, громадськими активістами, представниками партійних осередків лісівникам доводиться виїжджати безпосередньо у лісові угіддя, уражені короїдом, на лісосіки, проводити зустрічі з жителями сіл. Тут варто згадати те, що наше підприємство постійно надає допомогу на будівництво та ремонти храмів, огородження цвинтарів, проводимо грейдерування доріг у населених пунктах району. Упродовж чотирьох місяців ми перераховували свої одноденні заробітки на утримання дитячих літніх християнських таборів, які діяли в районі. Продовжуємо  опікуватися реабілітаційною групою міського дитячого садочка №3 «Казка», в якій виховуються діти з обмеженим здоров’ям. Люди помічають цю турботу і часто відповідають взаємністю. Тож це впливає і на працездатність, і на результативність, і на виконання державних програм.

– А як щодо співпраці з громадами на рівні обласного керівництва галузі?

– Начальник Волинського ОУЛМГ Олександр Кватирко ставить перед керівниками лісогосподарських підприємств завдання якомога більше спілкуватися з представниками місцевих громад, депутатським корпусом, жителями сіл, при бажанні останніх – залучати їх до громадського моніторингу і контролю за всіма господарськими процесами, що відбуваються у лісах, прилеглих до їх сіл та містечок. Приклад такої системної роботи із місцевими громадами та представниками влади і демонструють лісівники ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс».

Олександр Кватирко під час виїзного прийому громадян на Камінь-Каширщині

– Чи готові ви до діалогу, навіть якщо ця розмова завідомо складна або ж навмисне «підігріта» політиками чи так званим «екологами»…

– Для мене зустрічі з сільськими громадами – звична справа. Як, до речі, і всіх моїх підопічних, що рівняючись на керівника нашої галузі, демонструють приклад системної роботи із громадськістю.

– З вашим приходом пов’язані також кардинальні зміни у ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс»…

– Справді, змінилося багато. Перш за все, підприємство відмовилося від всього орендованого. Це був свідомий наш вибір, адже досі ми працювали в орендованих приміщеннях. З перших днів роботи поставив перед колективом ціль: мати все своє. Колектив такий меседж не просто підтримав, а став втілювати ідею в життя. Тепер ми повноцінно господарюємо.

Колектив ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс»

– Що це дало колективу?

– Ми отримали можливість працювати на себе, а зекономлені кошти вкладати у власний розвиток. А це –  понад 40 тис. грн лише орендної плати… Або хоч би й такий факт. Перевезення лісопродукції тим же орендованим транспортом було збитковим, а собівартість готової продукції часто перевищувала вартість її реалізації. За власні кошти ще того ж року ми завершили ремонт адміністративних та виробничих приміщень. Новий рік зустріли у власних затишних кабінетах. Суттєво збільшилася заробітна платня. Вдалося зменшити дебіторську заборгованість, що роками спостерігалась на рахунках підприємства. Разом з тим стали нарощувати обсяги реалізації.  Вантажні автомобілі для перевезення лісопродукції нам передали інші лісогосподарські підприємства, за що ми вдячні колегам та безпосередньо начальнику Волинського ОУЛМГ Олександру Кватирку за таку позицію. Також інвестуємо у розвиток і власні кошти. Придбали пожежний автомобіль, три легкові автомобілі для патрулювання лісових масивів, причіп 2ПТС-4, нові меблі, комп’ютерну техніку, відремонтували лісову дорогу. Територія лісгоспу, її інфраструктура позитивно змінилася.

Адмінбудівля ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс»

Активно займаємося питаннями будівництва нових адмінприміщень. Наразі готуємо необхідні кошторисні підрахунки та папери. Приємно, що у цьому плані нас відчутно підтримують керівники районної та місцевих влад. Сільські голови, депутати сільради та мешканці сіл пропонують конкретну допомогу й сприяння у виділенні земельних ділянок під будівництво. Керівники сільських громад та й самі мешканці сіл бажають, аби нові та сучасні лісництва були збудовані саме у їхніх селах. Бажання нам зрозумілі, адже нові контори прикрашатимуть сільську місцевість, та й людям буде зручно вирішувати свої життєві питання…

– Наскільки державне лісогосподарське підприємство впливає на життя людей громад?

– Такі зміни однозначно помітили у селах, де працює підприємство. Відзначають позитивну роботу лісгоспу і на рівні району та області.

А коли на Волині «пішла хвиля» протестних перекриттів доріг нібито через рух ними лісовозів, ми одними із перших зініціювали зустрічі безпосередньо у громадах. Цьому, до речі, передували наші виїзди у лісові масиви, виявлення самовільних рубок лісу, перевірка місцевих пилорам, яких у Камінь-Каширському р-ні чи не найбільше. Варто сказати, що власники  пилорам, де було виявлено порушення,  неодноразово доводили, що й вони мають право на деревний ресурс, адже ліси – всенародне багатство, тож на певному етапі з’явилася напруга у відносинах підприємців і лісівників. Під час таких зустрічей доводилося пояснювати, чим відрізняються лісівники державних підприємств від власників приватних пилорам. Знадобився певний час і зусилля, щоб переконати людей, що лісівники працюють на державу, а зароблені ними кошти ідуть також у місцеві бюджети.

– Як вважаєте, вам таки вдалося прокласти містки порозуміння лісівників з місцевими жителями?

– Без цього лісівнича праця була б знецінена. Як вже говорив на початку розмови, більшість наших працівників – місцеві люди, знають своїх односельців, вболівають за розвиток громад, де мешкають. Їх служіння державі і народу України має конкретні адреси і завдання. Одна справа говорити про якийсь загальний добробут цілого народу, інша, коли ти на місці втілюєш державну політику у частині зміцнення позицій конкретного громадянина, його сім’ї, села, громади, району.

Для більш широкого спілкування з громадою на підприємстві створено власний сайт, де постійно висвітлюється діяльність лісівників, повідомляється про досягнення колективу ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», їхніх колег із області та, звичайно, політика Держлісагентства у сфері управління лісам.

– Розкажіть про себе. Знаю, що у вашій біографії є військова сторінка.

– Мене призвали до ЗСУ 11 лютого 2015 року. Потрапив, як і мої колеги, на Схід України. Це були важкі часи. Українські Збройні Сили потребували зброї, боєприпасів, реманенту, медпрепаратів, продуктів харчування… З нами був Бог і вся країна. Вдячний і колегам-лісівникам з Волині, які надавали посильну допомогу війську, у тому числі й про мене особисто не забували.

– Олександре Анатолійовичу, де ви служили і чи підтримуєте сьогодні товариські стосунки зі своїми співслуживцями?

– Так, підтримую. Ми часто зідзвонюємося, цікавимося справами одне одного. 14 жовтня, на День Захисника України, організовували спільну зустріч. Я теж на ній був присутній. Було цікаво дізнатися про те, як в подальшому склався життєвий шлях кожного з нас.
Після п’яти місяців військових навчань, нас у кількості близько 200 чоловік, перевезли до Маріуполя в селище Сартана. Там і служили, сформувавшись в окрему бойову прикордонну комендатуру (ОБПК). Я був водієм газона, автобуса, броньованого «Amaroka», на якому з товаришами попали під обстріл…
Але, дякувати Богу, всі повернулися додому живими і здоровими.
З часом, коли обставини змінюються, пережиті жахіття або забуваються, або відходять на задній план. Оптимізму додає бажання далі йти за покликом честі, обов’язку, працювати, жити… Заради дітей, їх майбутнього.
Якось мій син Ілля розповів, що на уроці, присвяченому Дню Захисника, вчителька запитала учнів, чи має хтось із них родичів, які служили на Сході. Ілля підвівся і з гордістю сказав: «Мій тато!».
Не вважаю себе героєм, бо вчинив так, як мав вчинити, як вчинили і досі вчиняють тисячі українських патріотів. Але маю велике внутрішнє задоволення і наснагу працювати далі від того, що мав честь нести обов’язок перед державою.
Радий, що мій син це усвідомлює. Адже весь зміст мого життя – бути для нього прикладом.

– Як складалася Ваша професійна кар’єра після повернення з війни?

– Продовжив роботу головним лісничим Цуманського держлісгоспу, а у листопаді 2016-го мене призначили директором державного підприємства «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс».

Прийняли мене щиро. Подібне відчував скрізь, де доводилося змінювати місце роботи. У будь-якому районі лісівники працюють у спільному напрямку, тому й тут, на Камінь-Каширщині, не могло бути по-інакшому.

– Олександре Анатолійовичу, війна на Сході Україні, світова пандемія, обвал ринку деревини, невизначеність у царині лісової політики… Як це вплинуло на лісівників державного підприємства?

– Як би важко не було у державі, щоб не відбувалося у світі, лісівники мають дбати про ліс. Щонайперше, потрібно забезпечити його відтворення, догляд, охорону, а також і заготівлю деревини, бо це ресурс, який стимулює розвиток держави. Ми стабільно виконуємо всі поставлені перед нами завдання і свідомі того, що Україна починається з нас.

– Цієї весни Україною прокотилися великі пожежі, завдали непоправної шкоди і лісові, зокрема, у Житомирській та Київській областях. А як у вашому господарстві? Чи вдалося вберегти свої ліси від вогняної стихії?

– На щастя, нас Бог милував. У нас масштабних пожеж не було. Безумовно, останніми роками спостерігається масштабне потепління, жарке літо створює проблеми. Але ми  завжди у повному забезпеченні та щодня напоготові. Нагадаю, що на базі нашого підприємства кілька років тому створена лісопожежна станція першого типу, яка облаштована усім необхідним. Завчасно і якісно проводимо протипожежні роботи, вже цьогоріч створили понад 300 км мінералізованих смуг та провели доглядів на більше 550 кілометрів існуючих.

– В районі помітно розвивається рекреаційний напрямок… 

– Таким чином ми дбаємо про людей, з якими живемо поруч. Торік реконструювали рекреаційні пункти «Боровичок» та «Кордон», що в Бузаківському лісництві, «Дубецьке» – в Полицівському, на що спрямували більше півмільйона гривень. Для нас важливо, щоб у сучасних зонах відпочинку було все необхідне, навіть дитячі гірки, гойдалки та пісочниці, не кажучи про мангали, дрова та затишні бесідки. Радує, що люди помічають наші старання і відповідають взаємоповагою, не псують дерев’яних споруд, залишають території після відпочинку прибраними.
Також для потреб людей встановили автозупинки «Замлиння» – в Боровненському лісництві, «Винімок» – у Кримнівському та «Берізка» – в Бузаківському лісництвах.
Не оминаю поза увагою тему доріг. Минулоріч на будівництво та поточний ремонт доріг підприємство витратило 1 млн 137 тис. грн. Для цих цілей ми придбали грейдер, з допомогою якого здійснюємо  ремонт не тільки доріг, що розташовані в лісових масивах, а й дороги в населених пунктах. Це робимо на прохання громад.

— Ваше підприємство  називають одним із найбільших платників податків…

– За минулий рік загалом податків та платежів наше підприємство сплатило 12 млн 126 тис. грн. Із цієї суми 5 млн 056 тис грн – до Держбюджету, 3 млн 514 тис грн. – до бюджетів міської та сільських рад та 3 млн 556 тис. грн становить сплата єдиного соціального внеску.

Вже за 5 місяців цього року ми сплатили загалом 5,8 млн грн. З них до місцевого бюджету – 930, 4 тис. грн.

– Наскільки важлива для Вас профорієнтаційна робота, зокрема, підтримка учнівської молоді?

– З приємністю зазначу про створення в минулому році ще одного шкільного лісництва на базі Раків Ліської ЗОШ – однієї з найбільших шкіл району. Таким чином шкільних лісництв при нашому підприємстві функціонує вже два і сподіваюсь на те, що це ще не кінцевий результат. Екологічно-просвітницька робота на теренах району буде поширюватись і цьому ми усіляко сприятимемо.

– Знаємо, що Ви любите футбол, навіть сформували свою лісівничу команду… Яких успіхів домоглися?

 – З ініціативи начальника ВОУЛМГ та за підтримки обласних організацій Профспілки працівників лісового господарства та Товариства лісівників України кілька років поспіль серед колективів лісогосподарських підприємств проводиться футбольний чемпіонат. Команда нашого лісгоспу була переможцем, здобула кубок першості.

– Чи буде проводитися футбольний чемпіонат цьогоріч?

– Думаю, що буде і ми знову змагатимемося за кубок.

– Що ж, бажаємо Вам перемог і дякуємо за цікаву розмову.

Спілкувався Володимир ПРИХОДЬКО, “Волинська газета”

Показати більше

Схожі статті